YARMAK - Мої дівчата

Коли немає сил - дивлюсь в рідні очата

Коли немає сил - дивлюсь в рідні очата,
Я знаю, в мене вірять кохані мої дівчата!
І якби не стискала нас доля в лещата,
На мене завжди вдома чекають мої дівчата!

Я все життя серед пацанів,
Та з часом всі розбіжаться, ні!
І хто повірив би, такі ми всі
Заряджені, сміливі, безоглядні, молоді.

Які нам діти? Нам ще гуляти й пити,
Йти з музикою по світу.
І десь на Контрактовій на світанку
Дарувати двом білявкам сині квіти.

Від кожної дурні колом радіти.
Так швидко час плине,
І я з ним... З ним... З ним...
Світ став злим... Злим... Злим...

Я щиро дякую дружині, що повірила,
Коли я був в простенькій одежині.

Ти знаєш, моя мила, щастя з неба не падає,
Ми зі своїми тарганами, зі своїми вадами...
Сказати, що я радий був, нема таких синонімів,
Коли уперше на руках тримали свою доню ми!

Коли немає сил - дивлюсь в рідні очата,
Я знаю, в мене вірять кохані мої дівчата!
І якби не стискала нас доля в лещата,
На мене завжди вдома чекають мої дівчата!

Мої дівчата, мої красуні,
Ви посмішкою гасите, коли в душі
Прокинувся Везувій.
Щоб доля не вигадала, вивезу все,

Життя наше - доволі небезпечне шосе:
Хтось летить, хтось повзе
А ми в ритмі пісні,
Бо моє щастя сидить за мною в кріслі!

Я грізний, як грізлі, та коли я вдома,
Відразу став ведмедиком, кудись ділася втома...
Всі телефони в бік
По тату лізе мавпеня
Щоб я не подякував би небу, не було такого дня.

Завжди за кадром життя складніше,
В ньому є купа рутинних речей,
Та нема в світі нічого рідніше,
Ніж оцей погляд невинних очей!..

Коли немає сил - дивлюсь в рідні очата,
Я знаю, в мене вірять кохані мої дівчата!
І якби не стискала нас доля в лещата,
На мене завжди вдома чекають мої дівчата!