Антитіла - Люди, як кораблі

Я не твій брат, ти не сестра моя,
Ніколи не розказуй мені,
Хто і в чому є винен, на нашій землі –
Люди, як кораблі.


Кожен пливе поки хвиля несе,
І поки глибока вода,
Глибока і темна до самого дна,
До самого-самого дна.

На глибині зустрічаються всі,
Так ніби в морі місця нема,
І труться бортами, аж стогне земля,
Від зависті, підлості й зла.

Хтось не доплив, бо йому помогли,
Набрати повні трюми води,
Бо стати героями тої війни,
Дуже хотіли вони.

Приспів:
А до берега тихо хвилі несуть,
Поранені душі живих кораблів.
А від берега знову в море ідуть,
Ті, хто вірив і правду знати хотів.

[Куплет 2]:
Наш океан знає більше, ніж ми –
Секрети всі у нього на дні,
А ми ходим зверху, великі й малі –
Люди як кораблі.

Гордо пливем і не вірить ніхто,
Що ним зацікавилось зло.
І серед вітрів ми не чуєм щурів,
Які прогризають нам дно.

Приспів:
А до берега тихо хвилі несуть,
Поранені душі живих кораблів.
А від берега знову в море ідуть,
Ті, хто вірив і правду знати хотів.