Тартак - Я не знаю

Я не знаю,
що робити...
Я не знаю,
що казати...
Де знайти
чарівні квіти,
щоб тобі
подарувати...
Щоб тебе
причарувати -
на секунду,
на хвилину...
Бо таких,
як я, - багато,
а така,
як ти, - єдина...
Кожен
випадковий
погляд зачіпає
дивні струни.
Коли я з тобою
поряд,
тіло пробиває
струмом.
Шепочу слова
кохання -
ледве чутно...
Тихо-тихо,
Адже ти
мої зізнання
все одно
зустрінеш
сміхом...
Але мов
солодкий гріх -
Твої губи,
твої очі!
Залишитися
без них
Я не можу
і не хочу!
Знову сам
себе зриваю -
Залишаюсь
і зникаю...
Що знаходжу,
що втрачаю -
Я не знаю,
я не знаю...
Захлинаючись
у хвилях твого
збудливого
сміху,
Поринаю в
божевілля
і шукаю
в ньому втіху...
Сподіваюсь
на відлигу -
це для мене
надважливо,
Бо пробити
твою кригу
неможливо...
Неможливо!...
Але мов
солодкий гріх -
Твої губи,
твої очі!
Залишитися
без них
Я не можу
і не хочу!
Знову сам
себе зриваю -
Залишаюсь
і зникаю...
Що знаходжу,
Що втрачаю -
Я не знаю,
Я не знаю...
Але мов
солодкий гріх -
Твої губи,
твої очі!
Залишитися
без них
Я не можу
і не хочу!
Знову сам
себе зриваю -
Залишаюсь
і зникаю...
Що знаходжу,
Що втрачаю -
Я не знаю,
Я не знаю...
Я не знаю,
що робити...
Я не знаю,
що казати...