Скрябін - Добряк

Він ціле життя усміхався
Широко до всіх навкруги.
Позичав їм останні гроші,
А сам не просив взайми.
А вони садили дерева зла
На бідній його голові.
І з часом горбилася спина
Під вагою дрімучих садів.
Приспів:
Ти у цьому світі – випадковий чувак,
Ти втікай, добряк, заховайся, добряк!
Заржавілим людям не поможеш ніяк,
Зрозумій, добряк: пізно вже – ніяк!
В його домі не було дверей
І заходили всі, хто хотів.
Пригощав він усім, чим мав,
Відмовляти він не вмів.
А вони підливали дерева зла
З корінням в його голові.
І ще більше горбилася спина,
Шукаючи відповіді.
Приспів:(2)
Ти у цьому світі – випадковий чувак,
Ти втікай, добряк, заховайся, добряк!
Заржавілим людям не поможеш ніяк,
Зрозумій, добряк: пізно вже – ніяк!
Він дивився очима дитини,
Як гасне навколо цей світ.
Він хотів, шоби це зупинилось
Та крім нього ніхто не хотів...
Приспів:
Ти у цьому світі – випадковий чувак,
Ти втікай, добряк, заховайся, добряк!
Заржавілим людям не поможеш ніяк,
Зрозумій, добряк: пізно вже – ніяк!